Незвичайні пам'ятники

Пам’ятник людині-невидимці, присвячений героям роману англійського фантаста Герберта Уеллса, у вигляді бронзових капців, які тільки й залишилися видимими у невидимки, встановлений на вул. Й. Сліпого у Тернополі, біля торгового центру “Атріум”.

Пам’ятник дванадцятому стільцю, якого розшукував Остап Бендер, головний герой "Дванадцяти стільців" Ільфа і Петрова, – ще одна цікава скульптура, встановлена поблизу торгового центру “Атріум”. Обидва пам'ятники встановлено у 2010 році під час святкувань Дня незалежності.

 

 

 Джерело: tenews.te.ua


Найкоротші літературні шедеври:

 

1. Одного разу Хемінгуей посперечався, що напише оповідання, яке складається усього з чотирьох слів, і здатне розчулити будь-якого читача. Він виграв суперечку: «Продаються дитячі черевички. Неношені.»

 

2. Фредерік Браун склав найкоротшу страшну історію, яку коли-небудь писали: «Остання людина на Землі сиділа в кімнаті. У двері постукали...»

 

3. О.Генрі переміг у конкурсі на найкоротше оповідання, яке має всі складові традиційного оповідання — зав'язку, кульмінацію і розв'язку: «Шофер закурив і нагнувся над бензобаком, щоб подивитися, чи багато залишилось бензину. Покійнику було двадцять три роки».


Невідомі факти про відомі книги

 

Десять негренят

Агата Крісті

«Десять негренят» письменниця вважала своїм найкращим твором. Він дуже мало де видається під своєю оригінальною назвою. В основному роман називають «І нікого не стало».

Зачинателями цієї традиції стали американці - вони не змогли опублікувати роман під назвою «Десять негренят» з міркувань політкоректності, а назва «Десять афроамериканців» якось не звучала. Негренят по всьому тексту замінили на маленьких індіанців. 

 

451 градус за Фаренгейтом

Рей Бредбері

Назву роману «451 градус за Фаренгейтом» було обрано тому, що нібито при цій температурі загоряється папір (за сюжетом роману уряд намагається вилучити і спалити всі книги). Насправді папір самозаймається при температурі трохи вище 450 градусів за Цельсієм. За визнанням Бредбері, помилка була викликана тим, що при виборі назви він консультувався з фахівцем з пожежної служби, який і сплутав температурні шкали.

Люди - «живі книги», описані в книзі, існували в Радянському Союзі – у системі радянських таборів заборона на деякі книги «не тієї спрямованості» призвела до того, що ув'язнені заучували ті чи інші твори (вірші, Біблія і т. д. ) напам'ять, передаючи їх зміст іншим ув'язненим усно.

 

Три мушкетери

Олександр Дюма

Коли Олександр Дюма писав «Трьох мушкетерів», у контракті з видавцем була обговорена оплата за кожен рядок рукопису . Для збільшення гонорару Дюма придумав слугу Атоса на ім'я Грімо , який говорив і відповідав на всі питання виключно односкладово, в більшості випадків «так» чи «ні». Продовження книги під назвою «Двадцять років потому» оплачувалося вже послівно, і Грімо став трохи більш говірким.

Спочатку в рукописі стояло ім'я д'Артаньяна - Натаніель . Воно не сподобалося видавцям і було викреслено.

Дюма постійно використовував працю літературних негрів, працював над «Трьома мушкетерами» разом з Огюстом Маке (1813-1886). Цей же автор допомагав йому при створенні «Графа Монте Крісто» , «Чорного тюльпана» , «Намиста королеви». Пізніше Макі подав до суду і зажадав визнання 18 романів, написаних ним у співавторстві з Дюма, як його власних творів. Але суд визнав, що його робота була не більше ніж підготовчою.

  

Війна і мир

Лев Миколайович Толстой

Існували різні варіанти назви роману: «1805» (під цією назвою публікувався уривок з роману), «Все добре, що добре закінчується» і «Три пори».

Сам Толстой скептично ставився до цього роману, близько 15-16 разів переписував початок твору.

 

Війна світів

Герберт Уеллс

30 жовтня 1938 в штаті Нью - Джерсі транслювалася радіопостановка за романом Герберта Уеллса «Війна світів» у вигляді пародії на радіорепортаж з місця подій. З шести мільйонів чоловік, що слухали трансляцію, один мільйон повірив у реальність того, що відбувається. Виникла масова паніка, десятки тисяч людей кидали свої будинки (особливо після призову нібито президента Рузвельта зберігати спокій), дороги були забиті біженцями. Телефонні лінії були паралізовані: тисячі людей повідомляли про нібито побачені кораблі марсіан. Згодом владі було потрібно шість тижнів на те, щоб переконати населення в тому, що нападу не відбувалося.

 

 


Цікаві факти із життя Вольтера
1. Прізвище «Вольтер» письменник почав використовувати після шаленого успіху своєї трагедії «Едіп» (1719). Прізвище Вольтер (Voltaire) по суті є псевдонімом, створеним за допомогою анаграми (перестановки і додавання літер у словах) справжнього прізвища письменника: Arouet le j(eune) — Аруе молодший.

2. Величезний талант поєднувався у Вольтера з неймовірною працьовитістю і невичерпною енергією. Він працював так, ніби дуже поспішав і боявся, що не встигне зробити якусь справу. Робочий день Вольтера тривав від 18 до 20 годин. Ночами він часто вставав, будив секретаря і диктував йому, або ж писав сам. На столику біля його ліжка завжди лежали підготовлені для роботи пера і папір. Диктуючи драму або віршові рядки трагедії, він поводився, немов одержимий. «Для того, щоб писати вірші, треба мати всередині чорта», — говорив Вольтер.

3. Вольтер був людиною широких і різнобічних інтересів. Своє помешкання в маєтку Ферней на франко-швейцарському кордоні, де Вольтер провів близько 20-ти років, він перетворив, за його власними словами, на маленьке королівство, в якому приймав гостей з усієї Європи. Звідси Вольтер вів і своє знамените листування. До його кореспондентів належали прусський король Фрідріх II, російська імператриця Катерина II, польський король Станіслав Август Понятовський, шведський король Густав III, данський король Хрістіан VII. Лише один Людовік XV вороже ставився до найвеличнішого зі своїх співвітчизників. Після смерті Вольтера палка шанувальниця його творчості російська імператриця Катерина II викупила його бібліотеку — 6902 томи книг і 20 томів рукописів.

4. Вольтер критикував усе і всіх, але особливо нещадній критиці  піддавав релігію. «Як ви ставитесь до Бога?» — запитали одного разу Вольтера. «Ми вітаємось, але не розмовляємо», — відповів письменник. При цьому Вольтер не був атеїстом і існування Бога не тільки визнавав, але й намагався науково довести. Саме Вольтерові належать знамениті вислови: «Вірити в Бога неможливо, не вірити в нього — абсурдно»; «Якби Бога не існувало, його потрібно було б вигадати ». На відміну від офіційної церкви, Вольтер вважав, що Бог створив усесвіт, але від подальшого втручання у його справи усунувся. Таку філософію називають деїзмом, і вона вчить, що пізнати Бога можна лише за допомогою розуму, а не віри.

5. Перед самою смертю «старий грішник» усе ж виявив побажання, аби його поховали за церковним обрядом. Священики категорично відмовились виконати останнє прохання письменника. Родич Вольтера абат Міньйо помістив тіло померлого Вольтера у свою карету, надав йому пози людини, що спить, і в такому вигляді, через жандармські пости, перевіз у Шампань, у своє абатство Селльєр, де письменника і поховали. Прах Вольтера було перепоховано 1791 р., під час Французької революції, в Парижі, в церкві Святої Женев'єви — Пантеоні великих людей Франції. Але на цьому посмертні поневіряння письменника не скінчились. Під час так званої реставрації монархії у Франції (1814—1815) група фанатично налаштованих католиків викрала тіло письменника і знищила його в ямі з негашеним вапном. Труна Вольтера нині зберігається в Пантеоні, а урна з його серцем — в Національній бібліотеці Парижа. На ній написано: «Серце моє тут, а дух мій скрізь».

 

Вислови Вольтера, що стали крилатими:

  • Все на краще в цьому найкращому із світів.
  • Жити — значить працювати.
  • Праця є життя людини.
  • Не змінюються лише дурні.
  • Свобода полягає в тому, щоб залежати лише від закону.
  • Всі аргументи чоловіків не варті одного почуття жінки.
  • Коли той, хто слухає, не розуміє того, хто говорить, а той, хто говорить, не уявляє, про що він говорить, — це філософія.
  • Хто не любить свободи і істини, може бути могутньою людиною, але ніколи не стане великою людиною.
  • Словник — це всесвіт в алфавітному порядку.

Оригінальні домашні бібліотеки

Домашня бібліотека Марка Твена
Домашня бібліотека Марка Твена
  • Відомий письменник Марк Твен (Mark Twain) був ненаситним читачем, і бібліотека в його готичному вікторіанському будинку це доводить. У бібліотеці можна знайти панелі, зроблені вручну, різьблений дерев’яний декор та елітні каміни. Полиці цілковито заставлені книгами. У бібліотеці є вихід у зимовий сад.

З бібліотекою пов’язана ще одна цікава історія: дочка Марка Твена щовечора просила його розповісти їй історію, котра повинна була містити всі об’єкти, які вона викладала на скатертину. Вона завжди починалась справа наліво від зображення кота з гофрованим коміром до портрету дівчини на ім’я Еммелайн. Але кожного вечора історія була різна.

  • Письменниця Агата Крісті (Agatha Christie) володіла дивовижною віллою в григоріанському стилі у Девоні (Англія), де вона та її сім’я проводили літні канікули. Її бібліотека – це не лише затишне місце та велика колекція книг. Тепер це ще й музей, який можна відвідати, щоб поглянути на велику фреску, яку намалювали солдати під час Другої світової війни.

Джерело: http://publish-ukma.kiev.ua/

                                                                             Домашня бібліотека Агати Крісті
Домашня бібліотека Агати Крісті